Роботи з фізики, математики, механіки, метеорології, астрономії і екології. Найбільш вагомими для світової науки були праці: “Про заломлення світла і довжину хвиль”, “Про поняття гравітації”, “Про променистий стан матерії”.
Член Німецької Цісарської Леопольдинсько-Каролінської Природничої Академії в Галле, був деканом і продеканом філософського факультету Львіського університету
Професор у 1872-1899 рр.

   Праці з кінетичної теорії, теорії флюктуацій, теоретичні та експериментальні роботи про процеси гороутворення, про метод подібности в аеродинаміці. Володів ступенями: доктора філософії Віденського університету, професора експериментальної фізики Краківського університету, професора теоретичної фізики Львівського університету, доктора права університету Ґлазґо. Читав лекції з фізики й математики у Львівському університеті. Отримав нагороду Гайтинґера за теоретичні дослідження броунівського руху.
Професор у 1900-1913 рр.

   Відомий своїми дослідженнями з електронної теорії металів та оптичних теплоємностей рідких тіл. Був затверджений у якості звичайного професора теоретичної фізики Львівського універститету. Читав лекції з теоретичної фізики, термодинаміки, теорії електорнів, теорії електрики і магнетизму вів семінарські заняття.
Професор у 1913-1918 рр.

   Викладав теоретичну і екпериментальну фізику у Львівському університеті. Читав курси термодинаміки, гідродинаміки, механіки, теорії електрики і магнетизму, теорії електорнів та теоретичної оптики. У 1919 році отримав титул звичайного професора Львівського університету. Відомі його друковані праці "Відносність і гравітація" — викладені основи загальної теорії відносності, та праця "Ефір і матерія".
Професор у 1918-1927 рр.

    Читав лекції з гідродинаміки, теорії електронів, теорії відносності, квантової механіки, теоретичної оптики та ін., а також проводив семінарські заняття з теоретичної фізики. Разом з Л. Інфельдом опублікував працю про вплив електронної хмари на будову хвилі де-Бройля та виклад тогочасного стану квантової механіки (1931 рік). В 1932 році в Варшаві вийшла з друку книга Щ. Щеньовського та С. Земецького "Випромінювання і матерія. Ідеї і факти сучасної фізики". Статті з квантової механіки та атомної фізики.
Завідувач у 1930-1936 рр.

   Наукові дослідження в області квантової теорії випромінювання, теорії дифракції, атомної та ядерної фізики. Розвинув систематичну теорію мультипольного випромінювання, встановив правила відбору для квадрупольного випромінювання.
Завідувач у 1937-1941 та 1944-1947 рр.

    Праці з теорії маґнітного дипольного та квадрупольного випромінювання атомів, теорії атомних спектрів. Група праць з теоретичної спектроскопії стосується впливу неоднорідності міжмолекулярного поля на атомні спектри.
Дійсний член НТШ у Львові з 1932 р., за наукові досягнення в галузі теорії атомних спектрів
Завідувач у 1947-1958 рр.

   На фізичному факультеті Львівського університету читав курси з квантової механіки, термодинаміки, статистичної фізики і електронної теорії металів. Побудував метод зміщень і колективних змінних для дослідження квантових систем. У 1965 році захистив докторську дисертацію на тему "Статистична теорія рівновісних систем заряджених частинок". У 1966 році здобув звання доктора фізико-математичних наук, у 1967 р. — звання професора теоретичної фізики. Обраний Членом-кореспондентом АН УРСР за спеціальністю "фізика" (1972). У 1990 році академік Юхновський стає першим директором Інституту фізики конденсованих систем (ІФКС).
Завідувач у 1958-1971 рр.

   На фізичному факультеті Львівського університету читав лекційні курси з теоретичної механіки, тензорного аналізу, теорії відносности, квантової механіки та ряд спецкурсів. Був обраний деканом фізичного факультету. У 1961-1961 рр. займав посаду виконуючого обов'язки професора кафедри теоретичной фізики. У 70-х роках М.Т.Сеньків очолював дослідження з загальної теорії відносности на кафедрі теоретичної фізики.
Завідувач у 1971-1973 рр.

   Протягом двадцятип'ятирічної роботи на кафедрі теоретичної фізики Р. Ґайда читав лекційні курси: атомна та ядерна фізика, квантова механіка, квантова електродинаміка, теоретична механіка, тензорний аналіз, електродинаміка, теоретична фізика, теорія атомного ядра, квантова теорія поля, теорія елементарних частинок. Також Р. Ґайда опублікував низку статей присвячених філософським проблемам фізики. Він сформулював поняття наближеної лоренц-інваріантності та розвинув пуанкаре-інваріантний тривимірний лаґранжевий формалізм з вищими похідними в теорії прямих взаємодій.
Завідувач у 1973-1978 рр.

   Завідувач у 1978-1984 рр.

   Завідувач у 1984-2015 рр.