Поняття "самодостатність" розумітимемо в сенсі того, чи достатньо методів і прийомів певної науки для здобуття істинного знання про досліджуваний нею предмет.
Систему природничих наук можна звести до спрощеної моделі "біолоґія-хімія-фізика", причому на останньому щаблі необхідно насправді розглядати комплекс "фізика + математика", враховуючи специфіку взаємодії цих двох (взагалі кажучи, суттєво різних) видів знання.
Зміна наукової парадиґми на початку XX ст., пов'язана з появою релятивістської теорії та квантової механіки, поставила проблему філософського осмислення нової суб'єктивізації реальности й усунення абсолютного з науки. Сучасний період - посткласичного раціоналізму - показав широке залучення позанаукових елементів, таких як гуманізм чи етика, роль яких, однак, дотепер не була визначальною. Короткий аналіз деяких принципів, якими послуговуються фізики, демонструє відсилання до здорового глузду, що також належить до метанауки.
Висновок: науки про природу можуть утворити самодостатню систему лише в "асимптотичному" сенсі.